top of page

За час повномасштабної війни росії проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 року, значна частина українських міст і сіл потрапила в зону активних бойових дій, цивільна інфраструктура зазнала серйозних руйнувань (до повного знищення багатьох населених пунктів). Окрім загарбання територій ворогом здійснюється цілеспрямоване  знищення  українського народу як шляхом фізичного знищення військових і цивільних на території України, так і шляхом вивезення дорослих і дітей на територію рф і утримування їх в умовах, непридатних для життя.

Ворог мав за мету «взяти Київ за три дні», проте вже за перші три доби отримав такий супротив українського суспільства, який перевершив можливості української армії і очікування світової спільноти[1]. Протидія українців ворогу, що чисельно і технічно переважає, дала можливість не лише зруйнувати зовнішні очікування щодо результатів війни в Україні, а й вселити українцям надію на повернення раніше окупованих територій.

Українське суспільство було не лише не готове до війни, а й заперечувало її ймовірність, проте з перших годин війни українці почали створювати численні громадські ініціативи, об’єднання та  волонтерські групи у відповідь на події та потреби, в умовах надзвичайного ризику і невизначеності. Ці ініціативи діяли і досі діють  як на разовій, так і на постійній основі. Ані професійний досвід, ані статус, ані вік, ані стать не були перешкодою для мережування заради спільної мети. Вертикальні зв’язки поступилися горизонтальним.

Самоорганізація[2] та гуртування[3] українського суспільства під час повномасштабної війни є феноменальними з точки зору масштабів, результативності та ефективності вирішення проблем, ігнорування соціальних та інших статусів, здатності опановувати нове, інвестувати власні час, ресурси і життя заради майбутнього країни. Війна в Україні сформувала горизонтальні зв’язки серед українців,  удосконалила  інструменти взаємодії, укріпила  інститут репутації. Повномасштабна війна триває майже 2 роки. Військові вважають, що 80% того, що потрібно на війні, їм дають волонтери. Громадські організації і благодійні фонди отримують ліцензії на закупівлю зброї та збирають гроші на міномети для захисту своїх міст. Студенти і бізнесмени створюють дрони та обладнання для військових. Турбота про  вимушених переселенців лежить цілком на плечах громадянського суспільства. Пенсіонери готують харчі та плетуть маскувальні сітки, діти роблять окопні свічки. Додатковим напрямком багатьох  громадських організації стало медичне забезпечення військових і реабілітація ветеранів. Важко знайти в Україні сім’ю, яка б не поділилася грошима, речами першої необхідності або житлом з військовими та людьми,  постраждалими від війни.  Наразі важко перерахувати усі види діяльності, які започаткували і здійснюють українці задля перемоги. Так само важко сказати, яким чином українцям вдається практично миттєво вирішувати питання, до вирішення яких виявився не готовим уряд, профільні та міжнародні організації.

Оскільки самоорганізація та гуртування українського суспільства почалися з перших годин повномасштабної війни без лідерів та втручання влади (часто всупереч тому, що вимагала влада) та з часом посилювалися відповідно до проблем і потреб, які виникали і поруч з людьми, і на великій відстані від них, оскільки самоорганізація і гуртування розмивали соціальні статуси та ролі, оскільки люди з власної ініціативи швидко реагували на виклики війни, не маючи спеціальних знань, умінь, досвіду, дозволів тощо, то вже досить швидко виникли питання: Яка мотивація українців робити те, що вони роблять під час повномасштабної війни?  Що стало чинником самоорганізації та гуртування українського суспільства з метою супротиву ворогу та подолання наслідків війни? Які масштаби самоорганізації і гуртування українського суспільства під час війни? Наскільки багато людей з іншим громадянством долучилися до супротиву російському агресору? 

Ці запитання призвели до ініціативи дослідження природного експерименту – емпіричного дослідження, в якому події визначаються факторами, не залежними від дослідників. Воно отримало робочу назву «Дослідження феномену самоорганізації і гуртування українського суспільства під час війни».  Вже наприкінці 2022 року відбулося усне опитування людей різного віку та різних професій, які знаходилися в Україні та за її межами (1-й етап дослідження). Майже через рік, у другій половині 2023 року, відбулося онлайн-опитування українців та осіб з іншим громадянством, які долучилися до допомоги українським військовим, цивільним, та територіям, що постраждали від війни (2-й етап дослідження).    

Опитування мало на меті:

  • з'ясувати та зафіксувати  масштаби (форми, види діяльності, напрямки, сфери) гуртування та самоорганізації людей під час війни;

  • виявити мотивацію українського суспільства (людей, які належать до різних етнічних, релігійних, політичних, професійних груп) до протистояння ворогу в обраний ними спосіб;

  • виявити співвідношення впливу влади та самосвідомості у протистоянні ворогу;

  • виявити  особливості (характеристики) українського суспільства, які  об'єднують українців у боротьбі за власну незалежність.

Оскільки на першому етапі дослідження з’ясувалося, що до супротиву російській армії в Україні, а також до допомоги українським військовим, цивільним і територіям, постраждалим від війни, долучилися особи з іншим громадянством, то на другому етапі дослідження була спроба з’ясувати:

  • Яка мотивація людей з іншим громадянством серед цивільних в Україні долучатися до протистояння російському агресору?

  • Які  відмінності українського громадянського суспільства (у порівнянні з сусідніми) щодо протистояння ворогу, а також самоорганізації і гуртування в умовах кризи та війни?

  • Чи є такі характеристики українського громадянського суспільства, які можна культивувати в інших країнах?

Об’єкт даного дослідження - будь-яка форма гуртування і самоорганізації людей, спрямована на подолання російської  агресії, захист суверенітету і територіальної  цілісності  України, збереження незалежності, протидію інформаційній війні і пропаганді у медіапросторі тощо.  На першому етапі дослідження передбачалося опитування в межах України, проте через серед інтерв’юерів були вимушені переселенці, які наразі перебувають в багатьох країнах світу. Ці інтерв’юери виявили українців та людей з іншим громадянством, які прагнуть перемоги  України у війні і всіляко допомагають ЗСУ та цивільним, що постраждали війни. Тому на другому етапі географія дослідження розширилася і була зроблена спроба опитати осіб, які ніколи не проживали в Україні, але всіляко їй допомагають.    

Для даного дослідження обиралася максимально проста методологія, яка не потребує особливих умов реалізації в умовах природного експерименту. Метод збору інформації на першому етапі дослідження - напіструктуровані глибинні інтерв'ю з людьми, які долучилися до супротиву під час війни в різних формах, індивідуально і колективно, в Україні і поза її межами тощо. Оскільки технічне опрацювання результатів такого опитування вимагало значних ресурсів, то на другому етапі дослідження опитування відбулося за допомогою гугл-форми. Кожен метод збору інформації має свої переваги і недоліки, проте висновки за результатами «живого» та онлайн- опитування є подібними. Різницю визначає час опитування: перший рік повномасштабної війни і другий рік повномасштабної війни.  

Передбачалися і використані в тій чи іншій мірі наступні методи обробки інформації: контент аналіз, композиційно-змістовний аналіз текстів (результатів інтерв'ю), івент-аналіз. Додатково використані мультидисциплінарний експертний аналіз результатів дослідження та можливості штучного інтелект[4].      

Варто підкреслити, що дослідження не мало гіпотези, оскільки воно здійснювалося в умовах природного експерименту, а об’єкт дослідження характеризувався як феномен[5].  Водночас були спроби знайти пояснення даному феномену через опрацювання спеціальної літератури, зокрема у галузі «Соціальна психологія».   

Вимог до територіальної репрезентативності вибірки не було, але було бажання охопити опитування людей 1) будь-якого віку, статі, релігії, сфери професійної діяльність, політичних вподобань, місця народження чи нинішнього проживання, соціального чи іншого статусу тощо;  2) які на момент інтерв’ю беруть участь у волонтерських[6] ініціативах або були ініціаторами подібних ініціатив; 3) є представниками  як локальних (населений пункт), так і регіональних, загальнонаціональних і міжнародних (у випадку, коли до ініціативи долучалися люди чи організації з інших країн, діаспори) ініціатив; 4) які діють поза рамками своїх функціональних обов’язків, повноважень тощо.

Люди, які є представниками влади, і діють в рамках своїх повноважень, або організовані владою будь-якого рівня, не є об’єктом дослідження.  Водночас для дослідження цікаві випадки саме волонтерської діяльності представників влади. Для дослідження також важливо виявити, як влада допомагає неурядовим і неформальним ініціативам, спрямованим на супротив російській агресії.

Результатом дослідження є 200 усних інтерв’ю та 121 письмових (гугл форма).

До дослідження були залучені студенти 2-х університетів, які в рамках студентської практики провели біля 300 інтерв’ю:

У дослідженні використані результати моніторингу і оцінювання 2-х проєктів, реалізованих неурядовими організаціями під час повномасштабної війни в Україні.

Дослідження  стало можливим також за підтримки і допомоги:

  • Оксани Власової, канд. психол. н.,

  • Тетяни Єгорової, викладачки української мови НАДУ,

  • Олега Мазурика, д-ра. соціол. н.,

  • Олени Павленко, д-ра педаг. н.,

  • Михайла Савви, д-ра політ. н.,

  • Ейтана Ширмана, студента Берлінського технічного ун-та,

  • колег з Української асоціації оцінювання (https://www.ukreval.org/),

які долучалися організаційно та інтелектуально, а також представників європейських ЗМІ та навчальних закладів, які підтримали ідею дослідження.

Рецензенти дослідження:

  • Михайло Мінаков, д-ру філос. н.,

  • Оксана Дащаківська, канд. політ. н.

Презентація результатів дослідження: 15 лютого 2024 року.

Продукт дослідження: аналітична стаття. 


Завантажити результати та висновки дослідження


українською мовою

УГС Пильгун укр
.docx
Завантажити DOCX • 220KB

російською мовою

УГО Пыльгун ру
.docx
Завантажити DOCX • 225KB

англійською мовою ( очікуємо на переклад)


______________________

[1] Про це неодноразово повторювали чиновники та експерти з різних країн Європи на закритих заходах, присвячених війні в Україні.

[2] «Самоорганізація» - це об’єднання людей із подальшим створенням організації, яка можу мати або може не мати юридичну реєстрацію.

[3] «Гуртування» - це разове або об’єднання людей задля вирішення проблеми, без створення організації.

[4] ШІ шукав відповіді на запитання: Які  масштаби гуртування та самоорганізації людей під час війни? Яка мотивація українського суспільства  до протистояння ворогу в обраний ними спосіб? Яке співвідношення впливу влади та самосвідомості у протистоянні ворогу? Що  об'єднує українців у боротьбі за власну незалежність.

[5]  Феномен (гр., те, що з'являється): 1. Рідкісне, незвичайне, виняткове явище. 2. філос. Явище, єдине в своєму роді, взяте в його цілісності, в єдності з його сутністю й дане нам у досвіді, сприйняте органами чуттів. 3. У філософії Канта — явище. що осягається досвідом і протиставляється ноумену як "речі в собі", нібито недоступний людському пізнанню. - https://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/u/book/sis.pl?Qry=%D4%E5%ED%EE%EC%E5%ED

[6] Волонтерська ініціатива передбачає будь-яку діяльність – від плетіння сіток, шкарпеток чи балаклав до виготовлення зброї чи спеціальної техніки, забезпечення людей чи тварин харчами, одягом, предметами першої необхідності, надання медичної допомоги чи забезпечення медикаментами, надання перукарських чи психологічних послуг, надання можливостей і потужностей бізнесу для потреб армії, територіальної оборони, волонтерів,  надання консультаційних, інформаційних чи будь-яких інших послуг задля вирішення проблем і задоволення потреб військових, цивільних, полонених тощо. Для дослідження немає значення сфера професійної діяльності людини (державна, громадська чи бізнесова).



22 перегляди0 коментарів

Член правління УАО Лариса Пильгун отримала підтримку дослідження феномену самоорганізації і гуртування українського суспільства під час війни у межах конкурсу індивідуальних дослідницьких робіт «Як громадський сектор наближує перемогу. ДОСЛІДЖУЄМО» від ІСАР Єднання.


Під час повномасштабної війни в Україні, яка розпочалася в лютому 2022 року, український народ продемонстрував усьому світу неймовірне прагнення до перемоги. Водночас ця трагедія стала природним експериментом, яка демонструє не лише певні якості українського народу, а й сучасні тенденції, виклики, можливості українського суспільства. Узагальнення результатів природного експерименту може стати внеском до теорії війни, політології, соціальної психології тощо: український досвід відрізняється від загальновизнаних ідей у цих наукових сферах.


Опираючись на професійну спільноту та методологію, яка зазвичай використовується під час оцінювання політик, програм та проектів, Лариса Пильгун за підтримки Михайла Савви, Олени Павленко і Олега Мазурика ініціювала дослідження українського супротиву російській агресії.


Члени Української асоціації оцінювання з першого дня війни спрямували свої зусилля та ресурси на інформування міжнародної спільноти про те, що відбувається в Україні через професійну мережу і особисті контакти. Водночас члени Асоціації долучилися до усіх ініціатив, спрямованих на боротьбу з агресором, на допомогу ЗСУ, ТРО, вимушеним переселенцям, на підтримку людей, які лишилися в окупації, на визволення військових і цивільних полонених, на документування воєнних злочинів, на відновлення зруйнованого житла та інфраструктури тощо. Оскільки члени Асоціації стали не лише свідками, а й активними учасниками супротиву російській агресії, то вони мають підстави вважати, що невдалий бліцкриг та успішне протистояння російській агресії – це результат самоорганізації та гуртування українського суспільства (людей, які належать до різних етнічних, релігійних, політичних, професійних груп) з метою протистояння ворогу. Українське суспільство було не лише не готове до війни, а й заперечувало її ймовірність, проте з перших годин війни почали створювати численні громадські ініціативи, об’єднання та волонтерські групи у відповідь на події та потреби, в умовах надзвичайного ризику і невизначеності. Ці ініціативи діють як на постійній, так і на разовій основі. Наразі важко перерахувати усі види діяльності, які започаткували і здійснюють українці задля перемоги. Так само важко сказати, яким чином українцям вдається практично миттєво вирішувати питання, до вирішення яких виявився не готовим уряд, профільні та міжнародні організації. Неозброєним оком видно, як в країні формуються горизонтальні зв’язки серед українців, як вони пронизують усі сфери життєдіяльності людей, як удосконалюються інструменти взаємодії, як вибудовується і міцнішає інститут репутації. Процеси самоорганізації та гуртування українського суспільства під час повномасштабної війни є феноменальними з точки зору масштабів, результативності та ефективності вирішення проблем, ігнорування соціальних та інших статусів, здатності опановувати нове, інвестувати власні час, ресурси і життя заради майбутнього країни. Ми використовуємо терміни «самоорганізація» і «гуртування», оскільки вони по-різному характеризують об’єднання людей. «Самоорганізація» - це об’єднання людей із подальшим створенням організації, яка можу мати або може не мати юридичну реєстрацію. «Гуртування» - це разове або об’єднання людей задля вирішення проблеми, без створення організації.

Об’єктами дослідження стали будь-які форми гуртування і самоорганізації людей, спрямовані на подолання російської агресії, захист суверенітету і територіальної цілісності України, збереження незалежності, протидію інформаційній війні і пропаганді у медіапросторі тощо. Результати дослідження дають розуміння факторів і мотивації гуртування та самоорганізації українського суспільства під час повномасштабної війни в Україні.

Станом на зараз завершений перший етап дослідження. Перші висновки вже почули учасники заходів, присвячених питанням України, в різних країнах Європи. Результатами зацікавилися фахівці з інших країн – журналісти, викладачі навчальних закладів, аналітики тощо. Вони підтримали ідею дослідження, оскільки, на їх думку, дослідження має прикладне значення:

• ми зафіксуємо результати і вплив так званого природнього експерименту для подальшого мультидисциплінарного вивчення;

• ми можемо виявити особливості (характеристики) українського суспільства, які допоможуть розвіяти міфи та російські наративи щодо України;

• ми набуваємо нових знань у сфері соціальної психології;

• у низки фахівців є бажання скористатися емпіричною базою для того, аби зрозуміти, що об'єднує українців у боротьбі за власну незалежність, і чи можна цю характеристику (особливість) культивувати в росіян чи білорусів для протистояння авторитарному та тоталітарному режиму.

Основним продуктом дослідження буде аналітична стаття, яка об’єднає усі результати дослідження. Результати дослідження будуть презентовані на відкритому заході у м. Київ, опубліковані на ресурсах Української Асоціації Оцінювання та інших вітчизняних інтернет-ресурсах, поширені серед членів та партнерів Української Асоціації Оцінювання; презентовані на заходах, присвячених питанням України в Україні і за її межами; поширені серед журналістів, науковців та фахівців. Також можливе використання результатів дослідження на міжнародних інтернет ресурсах. Емпірична база дослідження буде збережена та доступна для фахівців з метою наукового опрацювання.

Зацікавлення щодо результатів дослідження наразі є з боку експертного середовища, але кінцеві результати дослідження можуть бути корисними для міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства, ЗМІ, наукових установ та аналітичних центрів, просвітницьких організацій, влади.

Очікування щодо дослідження:

• зафіксувати досвід людей щодо гуртування та самоорганізації під час повномасштабного вторгнення,

• виявити мотивацію до протистояння ворогу саме у такий спосіб;

• з'ясувати масштаби (форми, види діяльності, напрямки, сфери) гуртування та самоорганізації людей під час війни;

• виявити співвідношення впливу влади та самосвідомості у будь-якій діяльності;

• виявити відмінності українського громадянського суспільства (у порівнянні з сусідніми) щодо самоорганізації в умовах кризи та війни.

Окрім того, є бажання дізнатися:

• яка мотивація людей з іншим громадянством серед цивільних в Україні долучатися до протистояння російському агресору?

• чи є такі характеристики українського громадянського суспільства, які можна культивувати в інших країнах?

Методологія дослідження передбачає напіструктуровані глибинні інтерв'ю з людьми, які долучилися до супротиву під час війни в різних формах, індивідуально і колективно, в Україні і поза її межами тощо. Це можуть бути люди:

• будь-якого віку, статі, релігії, сфери професійної діяльність, політичних вподобань, місця народження чи нинішнього проживання, соціального чи іншого статусу тощо;

• які на момент інтерв’ю беруть участь у волонтерських ініціативах або були ініціаторами подібних ініціатив;

• є представниками як локальних (населений пункт), так і регіональних, загальнонаціональних і міжнародних (у випадку, коли до ініціативи долучалися люди чи організації з інших країн, діаспори) ініціатив;

• які діють поза рамками своїх функціональних обов’язків, повноважень тощо на .

Тобто, це люди, які є представниками влади, і діють в рамках своїх повноважень, або організовані владою будь-якого рівня, не є об’єктом дослідження. Водночас для дослідження важливі випадки саме волонтерської діяльності у представників влади. Для дослідження також важливо виявити, як влада допомагає неурядовим і неформальним ініціативам, спрямованим на супротив російській агресії.

Дослідження передбачає 3 етапи.

Мета першого етапу дослідження - створити передумови для вивчення феномену самоорганізації та гуртування людей задля протидії України російській агресії.

Мета другого етапу дослідження - виявити фактори та мотивацію гуртування і самоорганізації людей на подолання російської агресії, захист суверенітету і територіальної цілісності України, збереження незалежності, протидію інформаційній війні і пропаганді у медіапросторі тощо.

Мета третього етапу дослідження - узагальнити та оприлюднити результати попередніх двох етапів дослідження.

Терміни виконання дослідження

7 серпня - січень 2024 року. Презентація результатів дослідження - лютий 2024 року


Якщо є бажання взяти участь у дослідженні, то лишіть, будь ласка, свої контакти у формі: https://forms.gle/15b8b1Jx3voa5bwu8

До тих, хто лишив контакти раніше у формі чи в інший спосіб, обов'язково зателефонують!



13 переглядів0 коментарів

Члени УАО взяли участь у створенні курсу про моніторинг і оцінювання для громадських організацій. Це стало можливим за підтримки та турботи від Фонду Східна Європа.


Тож дивіться курс та дізнайтеся про те, як упровадити дієву систему моніторингу й оцінювання (МіО) в організації, які можуть бути особливості моніторингу і оцінювання під час воєнного стану, як побудувати логічну матрицю проєкту, та як правильно обрати індикатори, як зібрати та презентувати дані. Також є лекції про основні концепції та термінологію з МіО, етичні аспекти оцінювання і багато іншого.


Курс доступний за посиланням: https://bit.ly/44jaNKf


Онлайн-курс підготовлений у межах програми «Стійкість», що впроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини, Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом Європейського Союзу. Курс розроблено у партнерстві Фонду Східна Європа з Українською асоціацією оцінювання.



10 переглядів0 коментарів
bottom of page